Is Testimonial Injustice Epistemic? Let Me Count the Ways

Miranda Fricker distinguishes two senses in which testimonial injustice is epistemic. In the primary sense, it is epistemic because it harms the victim as a giver of knowledge. In the secondary sense, it is epistemic, more narrowly, because it harms the victim as a possessor of knowledge. Her characterization of testimonial injustice has raised the following objection: testimonial injustice is not always an epistemic injustice, in the narrow, secondary sense, as it does not always entail that the victim is harmed as a knowledge-possessor. By adopting a perspective based on Robert Brandom's normative expressivism, we respond to this objection by arguing that there is a close connection, conceptual and constitutive rather than merely causal, between the primary and the secondary epistemic harms of testimonial injustice, such that testimonial injustice always involves both kinds of epistemic harm. We do so by exploring the logic and functioning of belief and knowledge ascriptions in order to highlight three ways in which the secondary epistemic harm caused by testimonial injustice crystallizes: it undermines the epistemic agency of the victim, the epistemic friction necessary for knowledge, and the possibility of occupying particular epistemic nodes.

¿EN QUÉ SENTIDO MI CUERPO ES MÍO? EL “CUERPO PROPIO” EN IDEEN II Y PHÉNOMÉNOLOGIE DE LA PERCEPTION

El artículo confronta el análisis merleau-pontiano de los cuatro caracteres del “cuerpo propio” en Phénoménologie de la Perception (I.2) con el tratamiento original que Husserl realizó de los mismos puntos en Ideen II (II.3). Se examinan sus respectivos análisis de la permanencia absoluta, las sensaciones dobles, las cenestesias y las cinestesias para determinar el diferente significado que comporta el “cuerpo propio” para cada autor. Se observa así que las “ubiestesias” no desempeñan para Merleau-Ponty el rol constitutivo del cuerpo propio que tienen para Husserl. Esto conduce a distinguir, siguiendo a Husserl, dos sentidos diferentes de propiedad. Mientras que Husserl asocia el cuerpo propio con un sentido secundario de propiedad, derivado de un sentido yoico originario, para Merleau-Ponty la experiencia más básica del yo y de lo propio es vivida por un sujeto cor-poral al percibir y moverse.The article confronts the MerleauPontyan analyses of the four features of the “body proper” in Phénoménologie de la Perception (I.2) with the original Husserlian consideration of the same issues in Ideen II (II.3). I examine their analyses of absolute permanency, double sensations, cenesthesis and kinesthesis, to determine the different meaning that the “body proper” acquires for each author. It is thus observed that “localized sensations” do not play for Merleau-Ponty —as they do for Husserl— the constitutive role of the body proper. This leads to distinguish, following Husserl, two different senses of ownership. Whereas Husserl associates the “body proper” with a secondary sense of ownership deriving from an originary sense of self, for Merleau-Ponty the most basic experience of myself and of ownership is lived by a corporeal subject in perception and movement

O podwójnej problematyczności refleksji w pedagogice na przykładzie badań nad paradygmatem i językiem

Przedmiotem artykułu jest problematyczność towarzysząca prowadzeniu refleksji w pedagogice. Można wyodrębnić dwa jej sensy – pierwotny, będący cechą problemów badawczych identyfikowanych w obrębie tej dyscypliny oraz wtórny – wynikający z działań podejmowanych wobec tych problemów przez badaczy. Celem rozważań jest określenie relacji zachodzącej pomiędzy problematycznością w sensie pierwotnym i wtórnym oraz określenie możliwych skutków, jakie niesie ona dla rozwoju pedagogiki. Ilustrację dla tak nakreślonych analiz stanowią zagadnienia paradygmatu oraz języka. On Double Problematic Nature of Reflection in Educational Studies on the Example of Research on Paradigm and Language The subject of the article is the problematicity associated with conducting research in educational studies. One can distinguish two senses of it - primary, being a feature of research problems identified within this discipline, and secondary - resulting from actions taken towards these problems by researchers. The aim of our consideration is to determine the relation occurring between problematicity in primary and secondary sense and to determine the possible consequences that it brings to the development of educational studies. These analyses are illustrated by the issues of paradigm and language.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ

Стаття присвячено обґрунтуванню психологічного механізму розуміння тексту на основі узагаль­нення ґрунтовних сучасних розробок з указаної тематики. Зазначено, що питання про механізм розуміння тексту ще не отримало вичерпної відповіді. Найчастіше для пояснення психологічного механізму розуміння тексту використовують теорію гіпотез, теорію спільності значення, гіпотезу біологічної і функціональної схожості приписування значень, модель контекстуального семантичного обмеження слів, гіпотезу ре­левантності контексту, теорію дзеркальних нейронів та концепцію свідомого смислотворення. Проте використання методів узагальнення, аналізу та синтезу наукової літератури, елементів описового, коре­лятивного та концептуального аналізів дозволило висунути припущення, що психологічним механізмом ро­зуміння тексту є взаємодія сенсу та значення. Науковий аналіз зазначених понять привів до виокремлення їх диференційних ознак та дав підстави узгодити репрезентовані міркування у наступну гіпотезу: в результаті розуміння у свідомості суб’єкта виникають певні організовані уявлення щодо тексту – смисли, які згодом об’єктивуються у вторинний текст. Відтак психологічним механізмом розуміння є процес розкладання значень тексту на їх семантичні компоненти та утворення на цій основі власних вторинних смислів. Критерієм відбору прийнятних смислів може виступати контекст, що підтримує одні смисли та відкидає інші на основі спільності попереднього смислового змісту (Р. Краус, Н. В. Ігнатенко, В. В. Жовтянська, Г. В. Лосик), або ширше – спільний досвід, що формує такий спільний контекст (О. О. Залевська, М. Якобоні). Смисл виникає при зіткненні пропо­нованого текстом значення з наявними у свідомості реципієнта смислами за потреби їх узгодження; значення – загальне, об’єктивне, закріплене за словом, смисл – індивідуальний, суб’єктивний, не закріплений, а лише асоційований, тому він, як правило, ширший за значення. The article is devoted to the substantiation of the psychological mechanism of text understanding on the basis of a generalization of the scrupulous modern scientific works. It is noted that the question of the text un­der­standing mechanism has not yet received an exhaustive answer. Often, hypothesis theory, the theory of community significance, the hypothesis of biological and functional similarity of attribution of meanings, the model of contextual semantic restriction of words, the hypothesis of the relevance of the context, the theory of mirror neurons, and the concept of conscious thought-making are used to explain the psychological mechanism of text under­stan­ding. Meanwhile, results of analysis and synthesis of scientific literature, elements of descriptive, correlative and conceptual analysis let propose that the psychological mechanism of text understanding is the interaction of meaning and sense. The scientific analysis of these concepts led to the distinction of their differential features and gave reason to reconcile the representational arguments in the following hypothesis: sense is certain organized ideas about the text, it appears in the mind as a result of text understanding and represents into the secondary text. The psychological mechanism of understanding, respectively, is the process of decomposition of the text meanings into their semantic components and the formation of secondary sense on this basis. A criterion for selecting acceptable sense can be the context that supports some sense and rejects others based on the generality of the prior semantic content (R. Kraus, N. V. Ihnatenko, V. V. Zhovtyans’ka, H. V. Losyk), or more widely – a com­mon expe­rience, which forms such a common context (O. O.Zalevs’ka, M. Yakaboni). The contact the text proposed meaning with sense that existing in the recipient minds for their agreement led to appear the new secondary sense of the of the meanings; meaning is general, objective, fixed by word, sense is individual, subjective, not fixed, but only asso­ciate, therefore, it is usually wider than meaning.

The Construction of P.Bodmer viii and the Bodmer “Composite” or “Miscellaneous” Codex

The construction of the so-called Bodmer Composite or Miscellaneous codex has been an ongoing problem since the publication of its constituent parts began in the 1950s. A recent inspection of high resolution digital images of P.Bodmer viii shows compellingly that this portion of the codex had more than one phase of use, was originally part of a separate codex, and was only later removed and joined to the other sections of the Bodmer “composite” codex. The New Testament manuscript known as P72 (P.Bodmer vii + P.Bodmer viii) is thus a codicological unity only in a secondary sense.

Liberal vs. Republican Notions of Freedom

One of the most interesting current debates about the ideal of freedom is the debate between the adherents of the recently revived republican notion of negative freedom, most notably Quentin Skinner and Philip Pettit, and the adherents of the prevailing liberal notion of negative freedom, most notably Ian Carter and Matthew Kramer. The debate between these two parties concerns the question of what negative freedom is. While Carter and Kramer argue that negative freedom is simply the absence of interference, Skinner and Pettit argue that negative freedom is first and foremost the absence of arbitrary power to interfere (or, in short, domination) and only in a secondary sense also the absence of interference. In this article I argue that the republican notion of negative freedom is implausible, since it entails that situations involving only domination are as inimical to negative freedom as situations involving both domination and dominating interference; and, moreover, that Pettit and Skinner themselves find the idea that these two situations are equally inimical to negative freedom implausible.