Editorial: Significance of Peri-implant Keratinized Mucosa Width and Soft Tissue Thickness

2019 ◽  
Vol 39 (6) ◽  
pp. 767-768
Author(s):  
Hom-Lay Wang ◽  
Giovanni Zucchelli
Keyword(s):  
Soft Tissue ◽  
Tissue Thickness ◽  
Soft Tissue Thickness ◽  
Keratinized Mucosa

scholarly journals Full versus split thickness flap to increase soft tissue thickness and keratinization of NO‐keratinized mucosa. A 3‐year split mouth randomized clinical trial

2020 ◽  
Vol 31 (S20) ◽  
pp. 33-33
Author(s):  
Algirdas Puišys ◽  
Viktorija Auzbikaviciute ◽  
Justina Deikuviene ◽  
Eglė Vindašiūtė‐Narbutė ◽  
Dainius Razukevicius
Keyword(s):  
Clinical Trial ◽  
Soft Tissue ◽  
Randomized Clinical Trial ◽  
Tissue Thickness ◽  
Soft Tissue Thickness ◽  
Keratinized Mucosa

scholarly journals Збільшення ширини кератинізованих ясен та товщини м’яких тканин у периімплантатній ділянці: аналітичне опрацювання даних та результатів систематичних оглядів

2020 ◽  
pp. 5-15
Author(s):  
M. M. Boychuk ◽  
M. Yu. Goncharuk-Khomyn ◽  
A. L. Cavalcanti ◽  
H. Lerner
Keyword(s):  
Systematic Review ◽  
Soft Tissue ◽  
Systematic Reviews ◽  
Treatment Method ◽  
Tissue Thickness ◽  
Publication Type ◽  
Mesh Terms ◽  
Soft Tissue Thickness ◽  
Systematic Reviews As Topic ◽  
Keratinized Mucosa

Резюме. Відмінність в особливостях будови м’яких тканин навколо дентальних імплантатів,  порівняно зі структурою пародонта власних зубів, що визначається, зокрема паралельною орієнтованістю волокон відноcно поверхні трансмукозного абатмента та іншими характеристиками,  певною мірою знижує захисний потенціал периімплантатного м’якотканинного бар’єра, що в специфічних клінічних умовах при відповідних показаннях обґрунтовує доцільність проведення різних типів аугментаційних втручань. Мета дослідження – проаналізувати дані систематичних оглядів та асоційованих досліджень, в яких висвітлено результати збільшення ширини кератинізованих ясен та товщини м’яких тканин у периімплантатній ділянці при використанні відповідних методів втручання та підходи до цільового вибору останніх. Матеріали і методи.  Відповідно до поставленої мети дослідження в пошуковій базі Google Scholar та електронній базі даних PubMed здійснювався пошук наукових публікацій за ключовими словами («keratinized gingiva», «keratinized mucosa», «width», «soft tissue», «thickness», «peri-implant», «systematic review», «treatment method») та Mesh-термінами відповідно (алгоритм пошуку: implant[All Fields] AND keratinized[All Fields] AND («systematic review»[Publication Type] OR «systematic reviews as topic»[MeSH Terms] OR «systematic review»[All Fields]) AND («therapy»[Subheading] OR «therapy»[All Fields] OR «treatment»[All Fields] OR «therapeutics»[MeSH Terms] OR «therapeutics»[All Fields])). Результати досліджень та їх обговорення. Проведений аналіз систематичних оглядів підтвердив, що успішність проведеної м’якотканинної аугментації дійсно залежить від особливостей маніпуляції та специфіки застосовуваних матеріалів. У ході планування проведення процедури м’якотканинної аугментації з метою збільшення ширини кератинізованих ясен та товщини м’яких тканин в периімплантатній ділянці доцільно враховувати клінічні рекомендації консенсусного рішення Osteology Foundation від 2018 р. та алгоритм диференційованого вибору методу втручання за Bassetti. Висновки. Після опрацювання даних систематичних оглядів та асоційованих досліджень, в яких було наведено результати збільшення ширини кератинізованих ясен та товщини м’яких тканин після застосування різних підходів до м’якотканинної аугментації у периімплантатній ділянці, й встановлено, що реалізація технік апікально та коронально зміщених клаптів відповідно до комбінації із аутогенними сполучнотканинними трансплантатами або вільними ясенними графтами характеризується найвищим рівнем довгострокової прогнозованості результатів. Отримані в ході аналізу дані є недостатніми для статистичного обґрунтування вищої ефективності одного з методів,  порівняно з іншими, що також обґрунтовано гетерогенністю дизайнів проаналізованих досліджень та використанням різних видів критеріїв оцінки приросту ширини кератинізованих ясен та товщини м’яких тканин.

Accuracy of robot-assisted versus optical frameless navigated stereoelectroencephalography electrode placement in children

2019 ◽  
Vol 23 (3) ◽  
pp. 297-302 ◽  
Author(s):  
Julia D. Sharma ◽  
Kiran K. Seunarine ◽  
Muhammad Zubair Tahir ◽  
Martin M. Tisdall
Keyword(s):  
Soft Tissue ◽  
Entry Point ◽  
Electrode Placement ◽  
Target Point ◽  
Localization Error ◽  
Bone Thickness ◽  
Tissue Thickness ◽  
Robot Assisted ◽  
Soft Tissue Thickness ◽  
Safety Margins

OBJECTIVEThe aim of this study was to compare the accuracy of optical frameless neuronavigation (ON) and robot-assisted (RA) stereoelectroencephalography (SEEG) electrode placement in children, and to identify factors that might increase the risk of misplacement.METHODSThe authors undertook a retrospective review of all children who underwent SEEG at their institution. Twenty children were identified who underwent stereotactic placement of a total of 218 electrodes. Six procedures were performed using ON and 14 were placed using a robotic assistant. Placement error was calculated at cortical entry and at the target by calculating the Euclidean distance between the electrode and the planned cortical entry and target points. The Mann-Whitney U-test was used to compare the results for ON and RA placement accuracy. For each electrode placed using robotic assistance, extracranial soft-tissue thickness, bone thickness, and intracranial length were measured. Entry angle of electrode to bone was calculated using stereotactic coordinates. A stepwise linear regression model was used to test for variables that significantly influenced placement error.RESULTSBetween 8 and 17 electrodes (median 10 electrodes) were placed per patient. Median target point localization error was 4.5 mm (interquartile range [IQR] 2.8–6.1 mm) for ON and 1.07 mm (IQR 0.71–1.59) for RA placement. Median entry point localization error was 5.5 mm (IQR 4.0–6.4) for ON and 0.71 mm (IQR 0.47–1.03) for RA placement. The difference in accuracy between Stealth-guided (ON) and RA placement was highly significant for both cortical entry point and target (p < 0.0001 for both). Increased soft-tissue thickness and intracranial length reduced accuracy at the target. Increased soft-tissue thickness, bone thickness, and younger age reduced accuracy at entry. There were no complications.CONCLUSIONSRA stereotactic electrode placement is highly accurate and is significantly more accurate than ON. Larger safety margins away from vascular structures should be used when placing deep electrodes in young children and for trajectories that pass through thicker soft tissues such as the temporal region.

A dense approach for computation of facial soft tissue thickness data

2021 ◽  
pp. 200460
Author(s):  
Diana Toneva ◽  
Silviya Nikolova ◽  
Stanislav Harizanov ◽  
Dora Zlatareva ◽  
Vassil Hadjidekov
Keyword(s):  
Soft Tissue ◽  
Tissue Thickness ◽  
Facial Soft Tissue ◽  
Soft Tissue Thickness

scholarly journals Improvement of biohistological response of facial implant materials by tantalum surface treatment

2019 ◽  
Vol 41 (1) ◽  
Author(s):  
Mohammed Mousa Bakri ◽  
Sung Ho Lee ◽  
Jong Ho Lee
Keyword(s):  
Foreign Body ◽  
Soft Tissue ◽  
Surface Treatment ◽  
Clinical Applications ◽  
Tissue Response ◽  
Bone Surface ◽  
Tissue Thickness ◽  
Implant Materials ◽  
Soft Tissue Thickness

Abstract Background A compact passive oxide layer can grow on tantalum (Ta). It has been reported that this oxide layer can facilitate bone ingrowth in vivo though the development of bone-like apatite, which promotes hard and soft tissue adhesion. Thus, Ta surface treatment on facial implant materials may improve the tissue response, which could result in less fibrotic encapsulation and make the implant more stable on the bone surface. The purposes of this study were to verify whether surface treatment of facial implant materials using Ta can improve the biohistobiological response and to determine the possibility of potential clinical applications. Methods Two different and commonly used implant materials, silicone and expanded polytetrafluoroethylene (ePTFE), were treated via Ta ion implantation using a Ta sputtering gun. Ta-treated samples were compared with untreated samples using in vitro and in vivo evaluations. Osteoblast (MG-63) and fibroblast (NIH3T3) cell viability with the Ta-treated implant material was assessed, and the tissue response was observed by placing the implants over the rat calvarium (n = 48) for two different lengths of time. Foreign body and inflammatory reactions were observed, and soft tissue thickness between the calvarium and the implant as well as the bone response was measured. Results The treatment of facial implant materials using Ta showed a tendency toward increased fibroblast and osteoblast viability, although this result was not statistically significant. During the in vivo study, both Ta-treated and untreated implants showed similar foreign body reactions. However, the Ta-treated implant materials (silicone and ePTFE) showed a tendency toward better histological features: lower soft tissue thickness between the implant and the underlying calvarium as well as an increase in new bone activity. Conclusion Ta surface treatment using ion implantation on silicone and ePTFE facial implant materials showed the possibility of reducing soft tissue intervention between the calvarium and the implant to make the implant more stable on the bone surface. Although no statistically significant improvement was observed, Ta treatment revealed a tendency toward an improved biohistological response of silicone and ePTFE facial implants. Conclusively, tantalum treatment is beneficial and has the potential for clinical applications.

Sign in / Sign up

Export Citation Format

Share Document