Полпотівське «Взірцеве суспільство» у дискурсі історії повсякдення

Використовуючи методологічні засади історії повсякденності, автори статті вивчають сприйняття диктатури Пол Пота жертвами режиму. Означений методологічний підхід трактується тим оптимальним інструментом пізнання, який дозволяє відтворити психоемоційний стан суб’єктів історичного процесу (у випадку предмета статті – тих, хто став жертвами кривавого експерименту червоних кхмерів у Демократичній Кампучії), з’ясувати їхні емоції, проаналізувати стратегії виживання в умовах становлення та функціонування тоталітарного суспільства. Водночас застосування методології історії повсякдення трактується як таке, що посилює гуманістичне начало в пізнанні історії, сприяє виробленню в старшокласників навичок застосування елементів психоісторії у процесі вивчення минулого та сьогодення. Реалії повсякдення в Демократичній Кампучії відтворюються авторами статті від дня оволодіння червоними кхмерами столицею Камбоджі. Використовуючи спогади Рітхі Паня та Пін Ятая, жертв тоталітарного режиму, реконструйовано сприйняття її мешканцями процесу примусової депортації, інтеграції жертв до нових реалій у процесі комуністичного експерименту. Завдяки цьому простежується процес створення «взірцевого суспільства» в Демократичній Кампучії, аналізується сприйняття ключових змін у суспільно-політичному та соціально-економічному житті країни «знизу». Зображуючи ці реалії, автори статті опосередковано відтворюють психологічний стан тих, кого червоні кхмери «перевиховували» сільськогосподарською працею. Історія повсякдення в Демократичній Кампучії відтворюється також у контексті урбіциду, який у хронологічних рамках (1975–1979 роки) цієї держави окреслено як важливу складову геноцидального процесу.

Трансдисциплінарність у змісті природничо-математичної освіти

У статті аналізуються світові трансформаційні зміни в різноманітних сферах життєдіяльності суспільства, що сприяють процесу реформування освіти в Україні. Нова українська школа пропонує нові підходи і технології, що відповідають запитам суспільства та забезпечують формування конкурентоспроможності сучасної молоді на міжнародному ринку праці. У публікації окреслюється один із таких підходів – трансдисциплінарний, що поєднує в єдине ціле дисципліни та наукове знання. Переосмислюються деякі аспекти впровадження означеного підходу в природничо-математичній галузі в закладах середньої освіти, розглядається вектор розвитку організації освітнього процесу від дисциплінарності до трансдисциплінарності. Підкреслюється, що вітчизняні науковці та соціальні інституції розуміють неможливість неврахування такого важливого аспекту як «трансдисциплінарність», у зв’язку з чим вимушені залишити поле своєї діяльності та функціонування і поринути в інноваційний простір. Ключову роль за цієї умови надано природничо-математичному напряму. Зазначається, що в освітні програми природничих наук сучасної України передбачено запровадження трансдисциплінарного підходу (реалізація STEM-освіти) від початкової школи до вищої та професійної. Трансдисциплінарний підхід до навчання дає змогу поєднати науку, технології, інженерію та математику, є одним із основних щодо впровадження STEM-освіти та підвищення якості викладання природничо-математичних дисциплін в Україні. Автори підкреслюють, що запити суспільства та потреби сучасної економіки роблять природничо-математичну освіту ключовим напрямом, одним із основних чинників інноваційного розвитку освіти та складовою української державної політики щодо зміцнення людського капіталу та підвищення конкурентоздатності української молоді.

Українознавчі засади викладання української мови за професійним спрямуванням студентам спеціальності «Культурологія»

Стаття присвячена проблемі організації мовної професійної підготовки фахівців-культурологів на засадах українознавства на заняттях з української мови за професійним спрямуванням. У ній здійснена спроба намітити основні шляхи реалізації українознавчого підходу для формування мовно-професійних компетентностей здобувачів вищої освіти за фахом «Культурологія», означено роль принципів міжпредметності та текстоцентризму у його застосуванні, що передбачає поліфункціональне використання текстів українознавчої тематики, з’ясовано дидактичні можливості використання українознавчого матеріалу на заняттях з української мови за професійним спрямуванням, запропоновано можливі види завдань для роботи з текстом українознавчої, соціокультурної тематики. У публікації розглянуто змістове наповнення дисципліни в контексті концепцій мовної освіти, завданням яких є розробити технологію формування національно свідомої україномовної особистості, компетентної у низці аспектів: мовному, мовленнєвому, стратегічному, соціокультурному, українознавчому. Проаналізовано значимість українознавчого змісту у навчальних матеріалах та підручниках з української мови за професійним спрямуванням. Звернено увагу на необхідність залучення фактів з історії української мови і культури до освітнього контенту з метою формування мовної і мовленнєвої компетентності, культури мови, виховання історичної пам’яті, національної свідомості і мовної стійкості. Зокрема, в результаті змістового та мовного аналізу українознавчого тексту фахівці поглиблюють свої знання інформацією культурологічного змісту, більш глибоко засвоюють національно-культурні компоненти мови, збагачують свій словниковий запас спеціальними лексико-граматичними одиницями. Українознавчий текстовий матеріал мотивує створювати власні тексти культурологічного спрямування, висловлюватися, викладати своє бачення інформації, вступати в дискусію. Моделювання професійних комунікативних ситуацій сприяє набуттю досвіду мовленнєвої діяльності, готовності до ситуативного мовлення, успішної реалізації комунікативного наміру у професійній діяльності.

Особливості професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів в умовах Нової української школи

У дослідженні проаналізовано особливості професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи. Розглянуто базові компетентності фахівця педагогічної сфери, які є неодмінною умовою його продуктивної професійної діяльності та конкурентоспроможності. Запропоновано стратегії модернізації підготовки майбутнього вчителя початкових класів, які використовуються у Володимир-Волинському педагогічному фаховому коледжі імені А. Ю. Кримського Волинської обласної ради, зокрема: інтеграція та інклюзія в освіті; орієнтація на наукову роботу, педагогічну практику і медіаграмотність; використання інноваційних, інформаційно-комунікаційних і здоров’язберігаючих технологій. Значну увагу приділено ознайомленню з основними ідеями інклюзивної освіти та впровадженню інтегрованого підходу у навчанні в освітній процес педагогічного коледжу, що сприяє підготовці вчителя нового покоління. Констатовано важливість педагогічної практики як пріоритетного напряму вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів. Зроблено висновок, що завдяки практико-орієнтованому підходу здійснюється підготовка вчителя нової генерації, готового до реалізації основних завдань Нової української школи.

Теоретико-практичні аспекти формування ціннісних орієнтацій та ставлень особистості підлітка в закладах загальної середньої освіти

У статті в контексті практичних аспектів виховання розкривається проблема формування ціннісних орієнтацій та ставлень особистості, що залишається однією із найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці та є проблемою не лише освітянської галузі, а стосується всього суспільства. Ціннісна орієнтація сучасного виховного процесу вимагає вдумливого ставлення як до ідей, накопичених світовою і вітчизняною психолого-педагогічною наукою, так і до тих системних уявлень про становлення особистості, які здобуваються сьогоденними експериментальними пошуками. У статті проаналізовано проблеми формування ціннісних орієнтацій особистості, акцентовано увагу на ідеях експериментальних закладів освіти та представлено результати теоретичних та практичних досліджень процесу становлення ціннісних орієнтацій особистості. У процесі виховання проблема формування загальнолюдських моральних цінностей залишається однією із найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці. Практично у всіх законодавчих та нормативних документах саме виховання моральності визначається головним завданням освітнього процесу.

Менеджмент у багатопрофільних закладах позашкільної освіти: питання системності управлінської діяльності керівника

У статті порушено питання системної структури управлінської діяльності керівника багатопрофільного закладу позашкільної освіти, а також його управлінської і педагогічної діяльності в сучасних умовах. Висвітлено процеси взаємодії керівника із творчим колективом педагогів. Акцентовано увагу на важливості діалогу для практичної реалізації освітніх послуг. Запропоновано розглядати управління з погляду системності, стратегічності, інноваційності, креативності. Визначено необхідність створення для освітнього менеджменту теоретико-методичної основи, здатної увібрати в себе нові знання та кращі управлінські практики. На основі аналізу теоретичних джерел, досвіду практичної роботи з’ясовано багатовимірність поняття «управлінська діяльність», окреслено основний підхід до розуміння управлінської діяльності керівника, виокремлено актуалізовану мету й завдання, сутність і принципи управлінської діяльності керівника багатопрофільного закладу позашкільної освіти. Розглянуто питання якості позашкільної освіти як синтетичної категорії, наголошено, що якість освітніх послуг пов’язана не лише із задоволенням культурних потреб вихованців, набуттям нових навичок у цікавій для них сфері, а й зі спілкуванням із педагогами і тими референтними групами, чий вибір занять у позашкільний час є близьким для них тощо. Схарактеризовано основні вимоги до професійних та особистісних якостей керівника, виокремлено сутність трьох типів керівників («знає – вміє», «знає – частково вміє», «уміє – частково знає»), що представлені в науково-методичній літературі. Доведено, що багатопрофільні заклади позашкільної освіти передусім мають орієнтуватися на ефективність власної організації, успішність та оптимальну продуктивність у наданні освітніх послуг.

Емоційний інтелект як засіб підвищення когнітивних та креативних можливостей молодших школярів

У статті зроблено спробу проаналізувати можливість впливу емоційного інтелекту на розвиток когнітивних та креативних можливостей сучасних школярів початкової школи, адже ця проблема є неабияк актуальною в процесі реалізації Концепції Нової української школи з притаманною їй гуманізацією системи освіти. Наведено деякі гіпотези і припущення стосовно того, що розвинена емоційна сфера дитини сприятливо впливає на розвиток її природного потенціалу. Продемонстровано прямий зв’язок між віком дитини та ефективністю розвитку її емоційної сфери. Доведено, що емоційний інтелект необхідно розвивати з раннього дитинства, адже люди з високим рівнем емоційного інтелекту не лише добре розуміють власні емоції та почуття й ефективно керують своєю емоційною сферою, а й завдяки цьому їхня поведінка в суспільстві більш адаптивна, вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими. Виокремлено чотири складові емоційного інтелекту, а саме: сприйняття емоцій; використання емоцій для стимуляції мислення; розуміння емоцій; управління емоціями. Наведено приклади ігор, що спрямовані на розуміння молодшими школярами своїх почуттів, мотивів та реакцій.

Педагогічна система В. О. Сухомлинського в Новій українській школі

У статті розкрито актуальність ідей Василя Сухомлинського для реалізації формули Нової української школи на основі системного підходу до забезпечення методичних потреб сучасного вчителя. Доведено, що ідеї видатного педагога, які можна назвати поглядом у майбутнє, засновані на глибинному партнерстві школи як методичної системи і педагогічної майстерності вчителя, спрямованої на формування творчої особистості, патріота й інноватора в освітньо-виховному процесі Нової української школи. Педагогічна система в Новій українській школі є концептуальною основою компететнісного, особистісно орієнтованого, діяльного підходів, що пролонговуються в процеси управління закладом загальної середньої освіти та основі практики педагогічного менеджменту. Відповідно педагогічна система В. Сухомлинського, як і інші його авторські педагогічні системи, носить персоніфікований характер, відображає погляди, ідеї та діяльність її автора. Новий період дослідження педагогічної системи Василя Олександровича характеризується інтерпретацією методичних ідей видатного педагога з позицій філософії сучасної освіти та пріоритетів Нової української школи. Участь в інноваційному освітньому проєкті дозволить актуалізувати увагу освітян Рівненщини на творчому доробку видатного педагога-гуманіста В. Сухомлинського, науково-педагогічні ідеї якого утверджуються в педагогіці та філософії сучасної освіти, стають основою реформаторських процесів в освітній сфері та сприяють інноваційному розвитку Нової української школи.

Розвиток критичного мислення учнів у процесі вивчення теми «Голодомор 1932–1933 років в Україні»

У статті окреслено напрями розвитку критичного мислення школярів у процесі вивчення теми «Голодомор 1932–1933 років в Україні». Звернено увагу на те, що в шкільному курсі історії проблематика Голодомору є важливою для формування ключових і предметних компетентностей учнів, їхньої активної громадянської позиції, поваги до прав і свобод людини та вміння мислити критично. Зважаючи на зміну підходів щодо викладання означеної теми, окреслено ключові аспекти, які варто враховувати задля належного осмислення тогочасних процесів, що відбувалися в Україні та світі. Наголошено, що тему Голодомору необхідно вивчати не лише як велику трагедію українського народу, а й як історію його боротьби, підтримки і взаємодопомоги, зокрема важливо порушувати питання інформації та пропаганди у період 1932–1933 років, проявів доброчинності, незламності в екстремальних, загрозливих для життя умовах; називати якомога більше імен та прізвищ людей, які не лише зуміли пережити ті часи, а також допомагали зробити це іншим, доносили світу правду про трагедію Голодомору загалом та ситуацію, що склалася у 1932–1933 роках в Україні, зокрема. Задля розуміння політики організації голоду в 30-х роках ХХ ст. та її наслідків необхідно застосовувати комплекс відповідних методичних інструментів розвитку критичного мислення, покликаних створити умови для усвідомлення учнями матеріалу, що вивчається, систематизації отриманих знань, уміння віднайти необхідну інформацію, оцінити її правдивість, відстоюючи власну точку зору та обґрунтовуючи її, приймати виважені рішення. Запропоновано приклади використання методів і прийомів розвитку критичного мислення в ході вивчення теми Голодомору 1932–1933 років, як-от: робота з різними видами текстів (спогадами, щоденниками очевидців / учасників подій 1932–1933 років, документами, публікаціями у тогочасній пресі); постановка запитань; навчальна дискусія та рефлексія; наочні методи організації інформації. Творче використання представленого інструментарію дозволить педагогам досягти значних результатів у розвитку критичного мислення учнів та підвищенні рівня їхніх навчальних досягнень.

Емоційно-ціннісна складова компетентнісного уроку літератури в Новій українській школі

У статті схарактеризовано актуальні проблеми компетентнісного підходу до навчання учнів літератури в аспекті Нової української школи, зокрема продемонстровано необхідність виокремлення емоційно-ціннісного компонента у змісті мовно-літературної освіти. Актуальність та доцільність досліджуваної проблематики зумовлено необхідністю переходу до нової за змістом і формою української школи, покликаної формувати насамперед життєві компетентності та систему цінностей здобувачів освіти, на що звертається увага і в державних документах про освіту – Законах України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту», Концепції «Нова українська школа», Державному стандарті початкової освіти, Державному стандарті базової загальної середньої освіти. Визначено, що ключовим завданням освіти на сучасному етапі трансформації українського суспільства є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. Відповідно головним показником якості освіти є духовний світ особистості дитини, що передусім формується в шкільному курсі рідної мови, української та зарубіжної літератури. Доведено, що найважливішим елементом внутрішньої структури особистості, її духовного світу є ціннісні орієнтації як форма відображення особистісних цінностей.