Використання штучних нейронних мереж в системі ризик-менеджменту підприємства

Анотація. Статтю присвячено вивченню можливостей та перспектив використання штучних нейронних мереж в системі ризик-менеджменту підприємства. Розглянуті перепони ефективного використання інструментів ризик-менеджменту у діяльності підприємств через об’єктивні та субєктівні чинники. В рамках дослідження ризик розглядається як можлива небажана подія, яка переводить об’єкт управління у небажаний стан. Спираючись на базові поняття та характеристики функціонування штучних нейронних мереж і постулати економічної теорії автор робить висновки щодо можливостей, переваг та проблем різних аспектів застовування моделей штучних нейронних мереж при прийнятті управлінських рішень щодо оцінки ризиків та зменшення їх негативних наслідків. У статті розглянуто особливості ризикових ситуацій при прийнятті управлінських рішень в інтенціональній, експектаційній, когнітивній та функціональній підсистемах управління ризиками. Виділено принципи, дотримання яких необхідне для коректного використання штучних нейронних мереж у підготовці управлінських рішень та накопиченні інформації про рівень потенційного ризику. Доведено, що використання моделей штучних нейронних мереж дозволять перейти від традиційного реактивного менеджменту у відповідь на ризикові події до проактивного, який передбачає управлінські впливи на причини виникнення ризиків і опосередковано на негативні події та їх наслідки. З’ясовано, що у разі занадто високої швидкості зовнішніх змін і низькому темпі пристосування до них, можуть наступити несприятливі наслідки для підприємства у вигляді дестабілізації його діяльності. Висновком з цього є те, що використання штучної нейронної мережі в системі управління рівнем ризику сприятиме подоланню фрагментарності даних, які є у розпорядженні підприємства, що, в свою чергу, буде підвищувати швидкість процесів прийняття управлінських рішень. Використання штучних нейронних мереж надає підприємствам певні переваги з точки зору управління економічними ризиками через підвищення точності та зниження суб’єктивності управлінських рішень, більш детальне вивчення процесів та ситуацій з використанням різноманітних методів аналізу та великої кількісті алгоритмів. Ключові слова: штучні нейронні мережі, підприємство, управлінські рішення, ризик.

Механізм управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання в умовах євроінтеграції

Анотація. Одним з головних завдань вітчизняних товаровиробників у сучасних умовах є визначення основних напрямів розвитку і вдосконалення методів управління конкурентоспроможністю. На основі критичного аналізу існуючих наукових позицій щодо «управління конкурентоспроможністю підприємства» здійснено їх систематизацію за чотирма підходами: функціональним, системним, процесним та ситуаційним та обгрунтовано використання комплексного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємства, що ідентифікує його в якості управління конкурентоспроможністю на основі досягнення системності виконуваних функцій суб’єктами господарювання через охоплення всіх внутрішніх процесів із врахуванням впливу зовнішнього оточення на засадах багатоваріантності, що обумовлюється динамічністю умов господарювання у зв’язку зі стрімким розвитком глобалізаційних та інтеграційних процесів. У статті ідентифіковані наукові засади формування механізму управління конкурентоспроможністю підприємства. В дослідженні доведено, що в основі механізму управління конкурентоспроможністю підприємства лежить керуюча та керована компоненти, які, в свою чергу, складаються з елементів, покликаних виконувати функції управління конкурентоспроможністю залежно від рівнів її формування. При цьому встановлено, що основними принципами механізму управління конкурентоспроможністю підприємства є єдність, науковість, комплексність, ефективність, пріоритетність, еквіфінальність, інкременталізм, емерджентність, гнучкість, інноваційність, оптимальність, етапність. Доведено, що у цілому успішна діяльність суб’єктів господарювання АПК залежить від їх реакції на зміни зовнішнього середовища. Авторами обгрунтовано потребу підприємств агропромислового сектору в умовах євроінтеграційних процесіврозробки нових і коригуваннячинних стратегій ведення господарства та поведінки на ринку. Зроблено акценти на становленні конкурентного середовища, що вимагає розробки та інтеграції заходів адаптації агропромиcлових підприємств до нових умов їх ефективного функціонування. Ключові слова: управління конкурентоспроможністю, конкурентоспроможність підприємства, агропромисловий комплекс, євроінтеграція,конкурентна перевага, оцінка конкурентоспроможності.

Формування системи ефективного управління логістичним забезпеченням у військових частинах: організаційно-економічні аспекти

Анотація. Ефективність логістичного процесу матеріально-технічного забезпечення, постійне його оновлення, відповідно до науково-технічних досягнень, є складним процесом, який вимагає особливої уваги на всіх етапах реалізації досягнень сучасної, освіченої армії. Цей процес також включає такі елементи, як: організація, розвиток, логістика, управління, транспортування, складування та надання медичних послуг. Раціональне використання державних ресурсів у закупівлі озброєння дозволяє досягти поставлених цілей, що необхідно для оперативного реагування та зміни у військовій сфері та відповідності вимогам у всіх галузях збройних сил. Завдяки цьому можливе використання своїх та залучених сил та наявних ресурсів для вирішення основних завдань Збройних Сил України. Метою даної статті є проведення дослідження організаційно-економічних аспектів формування системи ефективного управління логістичним забезпеченням у військових частинах. У 2019 р. країни світу в цілому витратили на оборону 1917 млрд. доларів. Це найбільша сума на оборону з 1988 року. У 2019 р. світові витрати на оборону складали 2,2% світового ВВП, або в середньому 249 доларів на душу населення. В статті визначено, що основним завданням вирішення питань у напрямку матеріального забезпечення Збройних Сил України є формування системи ефективного управління логістичним забезпеченням у військових частинах. Організаційно-економічні аспекти формування системи ефективного управління логістичним забезпеченням у військових частинах, як показує практика, істотно відрізняється від цивільної логістики. Особливо це стало помітно під час військових подій, коли навантаження різко зросло. Несумісність стану військового матеріально-технічного забезпечення з покладеними на нього завданнями знижує потужність Збройних Сил України, а нарощування можливостей, як відомо, є тривалим процесом. Авторами в статті визначено, що існують шляхи вирішення цієї проблеми, а саме необхідно делегувати певні функції цивільним логістичним компаніям. Це дозволить у разі потреби суттєво збільшити матеріально-технічні можливості, пов’язані з вирішенням завдань Збройних Сил та Нацгвардії, практично без інвестицій. Крім того, можна буде звільнити від виконання допоміжних завдань близько 30% особового складу Збройних сил України, які зараз задіяні в забезпеченні, та значно скоротити витрати. У статті виокремлено, що організаційно-економічні аспекти формування системи ефективного управління логістичним забезпеченням у військових частинах будуть сприяти запровадженню принципів військової доктрини та підтвердження цінності в процесі підготовки військ. Ключові слова: система ефективного управління; логістика; логістичне забезпечення; організаційно-економічні аспекти; військові частини.

Механізм управління розвитком сучасних підприємств як адаптаційна перевага їх стратегічного функціонування

Анотація. Результативність прийнятих рішень щодо розвитку підприємства в стратегічному періоді залежить від ефективного механізму управління обраним напрямком розвитку, сформованим адекватно умовам функціонування сучасних підприємств. Відповідно, метою статті є формування і обґрунтування структури механізму управління розвитком підприємств з позиції основної її адаптаційної переваги для ефективної стратегічної діяльності підприємств в сучасних умовах функціонування. Для досягнення поставленої мети та вирішення основних дослідницьких завдань використано такі основні методи: теоретичного узагальнення; аналізу й синтезу; декомпозиції та структурно-логічного аналізу; порівняльного аналізу, індукції та дедукції; систематизації та узагальнення; структурно-логічний. Обґрунтовано необхідність формування інтегрованого механізму управління розвитком підприємств як основну їх адаптаційну можливість до сучасних умов функціонування за рахунок забезпечення довгострокової конкурентоспроможної діяльності. Описано структуру інтегрованого механізму управління розвитком сучасних підприємств. Доведено доцільність виділення у його складі окремих локальних механізмів відповідної спеціалізації (механізм перманентної діагностики параметрів розвитку; механізм забезпечення бізнес-активності; адаптаційно-комунікаційний механізм; механізм досягнення стратегічних цілей; мотиваційний механізм; механізм інтелектуалізації управлінського процесу; механізм ефективного розподілу ресурсів; механізм забезпечення інституціональної архітектоніки; механізм управління дисбалансами розвитку), які забезпечать оперативно-адекватне реагування на багатоаспектні зміни умов функціонування підприємства, а їх взаємодія сприятиме збалансованому нарощенню підприємством конкурентних переваг для ефективного функціонування в стратегічному періоді. Охарактеризовано кожен із виділених локальних механізмів та описано особливості взаємно обумовлюючого їх впливу між собою. Ключові слова: механізм управління розвитком; стратегічний період; локальні механізми; конкурентні переваги; адаптаційна перевага.

Прикладні аспекти формування комунікаційної стратегії органу місцевого самоврядування на базі Зимноводівської ТГ

Анотація. Реалізація комунікаційної стратегії потребує значних фінансових витрат та людського капіталу. Комунікаційна стратегія дасть змогу установі розширити свою діяльність. Мета дослідження: формування комунікаційної стратегії органу місцевого самоврядування на базі Зимноводівської ТГ. Маркетингова комунікація – це підтримання постійного зв’язку з клієнтом, постійне налагодження контакту та формування позитивного іміджу. Комунікаційна стратегія – це план на певний відрізок часу, яким керується компанія при комунікації із різними цільовими аудиторіями. Проблеми більшості територіальних громад у тому, що у них відсутній відділ маркетингу, який повинен бути одним з ключових в установі. Було визначено переваги органу місцевого самоврядування на базі Зимноводівської ТГ з метою залучення потенційних інвесторів та визначено шляхи покращення комунікацій ТГ. Комплексна комунікаційна стратегія має включати як зовнішні комунікації, а саме зв`язки органу місцевого самоврядування із середовищем за рамками установи: різноманітними цільовими групами, засобами масової інформації, представниками інших ТГ, регіональної та національної влади тощо; так і внутрішні комунікації. Завдання нової стратегії повинні включати в себе основні аспекти сфер комунікації. Тому, на основі усіх наявних даних Зимноводівської ТГ було розроблено та проаналізовано основні цілі та завдання стратегії розвитку територіальної громади. Для побудови успішної комунікаційної стратегії потрібен алгоритм. Алгоритм, на основі якого буде побудовано нову комунікаційну стратегію Зимноводівської ТГ. Одним з базових інструментів зовнішньої комунікації рекомендується проведення аналізу Зимноводівської ТГ, результати якого можуть бути цікавими для потенційних інвесторів. Визначено роль так званого «будинку повідомлень» – шаблону, який має на меті допомогти сформувати структуру комунікацій від основних повідомлень до їх втілення. Ключові слова: комунікаційна стратегія, маркетингові комунікації, орган місцевого самоврядування, Зимноводівська ТГ.

Інноваційні інформаційні технології в підготовці та управлінні персоналом

Анотація. В умовах цифрової революції в економіці та менеджменті відбуваються активні зміни.Саме в умовах невизначеності, запровадження інноваційних заходів та постійний змін на зміну класичному навчанню та управлінню персоналом мають приходити новітні інформаційні технології. Все частіше інноваційні технології навчання дозволяють персоналу отримувати знання онлайн, що дозволяє реалізовувати навчальні програми у рамках концепції безперервного навчання. Безліч сучасних організацій спрямовані на зміцнення своєї конкурентоспроможності за рахунок збільшення вартості людського капіталу шляхом навчання та розвитку власного персоналу. Кожна організація підходить до питання навчання співробітників виходячи з власного бачення: деякі підвищують кваліфікацію за рахунок тренінгових центрів, зовнішніх навчальних програм, інші наймають тьютора або формують власні учбові центри та команди. В будь-якому разі виникає потреба в застосуванні ефективних технологій навчання персоналу.У статті подано сучасні IT-технології супроводу управління персоналом у цифровій економіці. У рамках дослідження сучасних інформаційних технологій розглянуть наступні: AI(Artificial Intelligence), хмарна технологія Cloud ERP (Enterprise Resource Planning – Програмне забезпечення для планування ресурсів), віртуальна реальність (VR) та доповнена реальність (AR), blockchain (блокчейн), bigdata, digital-learning. Розглянуто: HRIS (інформаційна система людських ресурсів), HCM (управління людським капіталом), HRMS (система управління людськими ресурсами), TMS (система управління талантами), ATS (система відстеження претендентів), LMS (система управління навчанням). У статті розглянуть найбільш ефективні сучасні технології навчання персоналу, такі як геймифікація, коучинг, buddying, shadowing, тощо. Зазначено, що застосування інноваційних технологій навчання персоналу, таких як блокчейн, хмарні технології, віртуальна реальність, bigdata, «digital-learning» здатне зміцнити підприємство, підвищити його конкурентоспроможність, сприятиме підвищенню економічних результатів його діяльності. Технологія «digital-learning» дозволяє на практиці підвищити рівень якості навчання співробітників, знизити часові витрати на навчання, отримати прискорений практичний результат на робочому місці. Розглянуті технології мають перспективи розвитку та застосування у сучасному менеджменті. Ключові слова: цифрова економіка, IT-технології, навчання персоналу, blockchain (блокчейн), HRIS (інформаційна система з людських ресурсів), HCM (управління людським капіталом), TMS (система управління талантами), ATS (система відстеження претендентів), digital-learning.

Формування бізнес-моделі збалансованого розвитку підприємств в умовах цифровізації економіки

Анотація. Встановлено, що стрімке та масштабне впровадження цифрових технологій у всі види економічної та соціальної діяльності видозмінює не лише окремі галузі економіки, а й трансформує всю систему глобальних економічних зв’язків, створюючи колосальні можливості для сталого розвитку бізнесу і національної економіки. Доведено, що ключовим драйвером для цифрової трансформації економіки України мають стати процеси цифровізації інфраструктурних галузей і, перш за все, вітчизняного залізничного транспорту, діяльність якого створює мультиплікативний ефект, стимулюючи розвиток економічної активності в суміжних галузях. Проаналізовано сучасний стан підприємств залізничного транспорту і виявлено, що діюча система управління галуззю і бізнес-модель розвитку залізничного транспорту не дозволяє в повній мірі скористатися перевагами цифровізації залізничної галузі. Приймаючи до уваги погляди науковців щодо особливостей забезпечення сталого розвитку залізничного транспорту і зважаючи на світові тренди цифрової перебудови транспортно-логістичного простору, доведено, що в якості драйверів збалансованого розвитку підприємств залізничного транспорту варто розглядати інструменти цифрової модернізації та трансформації їх діяльності. Розкрито ключові аспекти побудови бізнес-моделі забезпечення збалансованого розвитку підприємств залізничного транспорту, що визначають цілі, завдання та інструменти досягнення сталого розвитку підприємств галузі. Забезпечити збалансований розвиток підприємств залізничного транспорту запропоновано за рахунок формування їх сервісно-комунікаційної зрілості, стимулювання процесів інноваційно-технологічного та інвестиційного забезпечення розвитку підприємств галузі і покращення інтелектуально-кадрової компетентності їх персоналу. Доведено, що застосування цифрових інструментів у діяльності підприємств залізничного транспорту сприятиме покращенню безпеки і уніфікації стандартів управління рухом поїздів, удосконаленню процесів інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств залізничного транспорту, покращенню процесів цифрової взаємодії підприємств галузі з клієнтами і розширенню переліку інформаційних сервісів для споживачів транспортних послуг, а також покращенню системи управління персоналом на залізничному транспорті. Ключові слова: бізнес-модель, збалансований розвиток, підприємства залізничного транспорту, цифрова модернізація, цифрова трансформація.

Міжнародний трансфер технологій і динаміка M&A в умовах цифровізації глобального бізнесу

Анотація. Доведено актуальність дослідження проблеми міжнародного трансферу технологій (МТТ) для постіндустріальних країн світу і тих, які розвиваються. Дано характеристику різних аспектів науково-прикладного дослідження проблем міжнародного трансферу технологій (МТТ). Визначено актуальні питання щодо інтерпретації об’єкту передачі знань та оцінювання їх ефективності – для постачальника і споживача знань. Побудовано змістовну модель МТТ як складного політичного і соціально-економічного процесу. На основі регресійних моделей визначено тренди і темпи росту прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в різних постіндустріальних країнах і динаміку витрат на R&D в технологічних компаніях. Узагальнено, що відсутня пряма кореляція між темпами росту ПІІ та економічним зростанням серед постіндустріальних країн. Більш важливими є питання про інтелектуальний потенціал країни – одержувача технології, умови для залучення не лише зовнішніх, але й внутрішніх інвестицій і захисту ноу-хау як індикаторів якості інституційного середовища. Визначено проблеми, які пов’язані із оцінюванням поточної і більш віддаленої вигоди для різних сторін трансакцій стосовно МТТ. Виділено якісні ознаки глобалізації, локалізації, відторгнення та гібридизації як компонентів трансферу технологій. Акцентовано увагу на підвищенні суспільного значення неформальної передачі знань через навчання. Доведено, що масштабування технологій, які передаються іншій стороні, залежить від потенціалу її впливу на інші галузі і сектори економіки, у т.ч. сферу послуг, що важливо в умовах глобалізації і цифровізації ринку послуг. Визначено особливості і побудовано модель взаємозв’язків для вертикального і горизонтального типу МТТ. Ключові слова: міжнародний трансфер технологій, прямі іноземні інвестиції, викупи і поглинання, конкуренція, інновації, глобалізація.

Стратегічні напрями розвитку ринку логістичних послуг в Україні

Анотація. Геостратегічне положення України та активний розвиток електронної комерції як активного споживача логістичних послуг на тлі глобалізації світового ринку і зростання обсягів транзитних перевезень свідчить про великий потенціал держави у даній сфері, про доцільність розвитку логістичного ринку як однієї із пріоритетних галузей народного господарства. Доведено, що саме на логістиці будується взаємодія між суб’єктами підприємництва та підвищення їхньої економічної ефективності. З точки зору світового досвіду та сучасних тенденцій розвитку глобального ринку логістичних послуг Україна знаходиться на етапі формування та консолідації галузі, значно поступаючись західним країнам, як з якості, так і за комплексністю послуг, які надаються національними транспортно-логістичними компаніями. Виокремлено основних операторів логістичних послуг в Україні. Проведено аналіз стану ринку логістичних послуг у секторах вантажних перевезень різними видами транспорту та складської логістики за період 2016-2020 рр., за результатами якого, сформовано поточні тенденції на логістичному ринку. Узагальнено напрями розвитку ринку логістичних послуг в Україні та виокремлено інструментарій підвищення ефективності логістики. Визначено пріоритетні напрями розвитку ринку логістичних послуг в Україні, а саме впровадження конкурентної та ефективної транспортної системи; інноваційний розвиток транспортного сектору через реалізацію стратегічних інноваційних проєктів; забезпечення екологічно чистого та енергоефективного транспорту; впровадження цифрових рішень на транспорті. Саме розвиток ринку логістичних послуг за цими напрямами дозволить підвищити ефективність ринку логістики, що призведе до появи на ринку більшої кількості компетентних провайдерів комплексних логістичних послуг, приваблення на ринок закордонних гравців, що матиме позитивний вплив на господарство країни в цілому. Ключові слова: логістика; ринок логістичних послуг; вантажні перевезення; розвиток;інструментарій логістики; стратегія.

Критичний погляд на сучасні форми управління людськими ресурсами в організації

Анотація. Ефективне управління сучасними підприємствами та організаціями сфери послуг залежить від процесів управління кадрами. Для оптимізації управління в період відновлення економіки після кризи коронавірусу необхідно використання новітніх технологій організації та управління людськими ресурсами. В умовах пандемії за останні роки впали показники розвитку економіки України, при цьому особливо потерпілими виявились підприємства та організації невиробничої сфери: потреби в їх послугах скоротились, або зовсім відпали. Питання значення людського капіталу та визначення його вартості знаходиться в зоні наукових інтересів багатьох вітчизняних та закордонних науковців. В умовах розвитку економіки знань зростає роль людини у системі виробництва, тому персонал став не тільки стратегічним ресурсом, а й чинником формування конкурентних переваг підприємства, тому є одним з об'єктів управління. Сутність управління персоналом полягає у процесі впливу на працівників шляхом застосування кадрових технологій і з метою реалізації цілей організації. В статті виокремлено питання, створення оптимальних умов для планування, організації та координування людських ресурсів, як основного двигуна прогресу. В статті розглянуто організування роботи з кадровим складом для підвищення ефективності діяльності організації. Автори піддають критиці окремі сучасні форми найму співробітників, за відсутності визначених законодавчоюбазою механізмів захисту прав робітників організацій, що працюють за тристоронніми договорами. Проблемним для вітчизняного законодавства залишається використання окремих з назв персонал-технологій. В статті визначено роль підвищення кваліфікації кадрів організації й навчання протягом життя. Авторами в статті розкрито потребу в використанні HR-менеджменті низку наукових принципів, таких як плановість, комплексність, безперервність, нормативність, економічність. Ключові слова: персонал, людський капітал, персонал-технології.