КОМУНІКАТИВНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК СПРАВЕДЛИВОСТІ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

У статті презентуються результати теоретичного та емпіричного вивчення комунікативної толерантності вчителів, яка виявляється у взаєминах зі школярами. Вказується на те, що досягнення справедливості у цьому процесі зумовлюється виявом учителем толерантного ставлення до них. Комунікативна толерантність виступає якістю (цінністю) педагога, що в діалогічній взаємодії з другою стороною освітнього процесу виявляється у прийнятті особистості кожного учня, розумінні мотивації його поведінки, повазі до ціннісно-смислових позицій та установок. Зауважується, що рівень розвитку комунікативної толерантності вчителя свідчить про його готовність будувати стосунки зі школярами на засадах гуманності, неупередженості та справедливості. Визначається методологічна основа дослідження, а саме ціннісно-діалогічний підхід, згідно основних положень якого справедливість у взаємодії учасників освітнього процесу досягається завдяки ціннісному, толерантному ставленню вчителя до учнів через налагодження з ними конструктивного діалогу. Наводяться результати емпіричного дослідження. Виявлено досить розвинену загальну комунікативну толерантність у сучасних учителів. Встановлено, що у вчителів-початківців і у педагогів, які мають набутий професійний досвід, переважають середній і високий рівні загальної комунікативної толерантності. Разом з тим, констатовано, що в різноманітних ситуаціях указана особливість має різний ступінь вияву. У вчителів з незначним педагогічним стажем, порівняно зі старшими колегами, переважає середній рівень здатності приймати індивідуальність учнів, оцінювати їх на основні власного «Я», приховування негативного ставлення до них. Зауважується, що у вчителів, які мають значний педагогічний досвід, більшою мірою розвинена схильність приймати учнів з їх перевагами та недоліками, не вдаватися до негативних поведінкових тенденцій та виявляти адаптивність у взаєминах. Узагальнюється, що вказані особливості вчителя та відсутність категоричності в оцінці учнів зумовлюють досягнення справедливості у педагогічній взаємодії. Література Бродский, Д. (2002). Некоторые психологические основы социальной толерантности. Права ребёнка и толерантность. Использование сообщества в рамках обучающего процесса, (с. 142–159). Ростов-на-Дону : Дана,. Карпюк, Ю.Я. (2019). Комунікативна толерантність як детермінанта професійної компетентності сучасного психолога. Теорія і практика сучасної психології, 5(1), 93–99. Клочек, Л.В. (2019). Психологія соціальної справедливості у педагогічній взаємодії (Дис. д-ра психол. наук). Київ. Кремень, В.Г. (2011). Толерантність як імператив: національна ідентичність в добу глобалізації. Політичний менеджмент, 2, 14–32. Кузьменко, Р.І. (2020). Толерантність в людському бутті: екзистенціальні та гендерні виміри (Дис. доктора філософії). Київ. Липатов, В.А. (2008). Семантические подходы к определению социальной толерантности. Материалы международного Форума студенческих научных обществ и молодых ученых духовных и светских учебных заведений, (с. 46–54). Курск : Славянка. Режим доступа: http://www.religare.ru/ 2_55331_1_21.html. Скок, А.Г. (2011). Модель навчання толерантності. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка: Психологічні науки, 94(ІІ), 162–164. Фетискин, Н.П. (2002). Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. Москва : Ин-т Психотерапии. Хамитов, Н.В (2009). Этика и эстетика. Словарь ключевых терминов. Киев : КНТ. De Cremer,, & Ruiter, R.A.G. (2003). Emotional reactions toward procedural fairness as a function of negative information. The Jornal of Social Psychology, 143, 793–795. Garbarino, (2018). The impact of anticipated reward upon cross-age tutoring. Journal of Personality and Social Psychology. 32(3), 421–428. Retrieved from https://psycnet.apa.org/doi/10.1037/h0077087. Lei, Shi (2015). The study of the influence of the work stress on job burnout of knowledge-based employee – Based on the regulating effect of emotional intelligence. Proceedings of the 2015 International Conference on Industrial Technology and Management Science, 1627–1630. Retrieved from https://doi.org/10.2991/itms-15.2015.396. Tourinan, Lopez, & Familia, M. (2008). Escuela y sociedal civil. Agentes de educacion intercultural. La Coruna : Netbiblo.

Effects of Cross-Age Tutors With EBD for Kindergarteners At Risk of Mathematics Difficulties

Challenges with numerical proficiency at an early age can lead to substantial gaps in learning and are associated with detrimental long-term outcomes. In addition, students with emotional–behavioral disorders (EBD) can have some of the most challenging behavioral and academic needs to address. The purpose of this study was to identify the effects and collateral outcomes of utilizing cross-age tutors (i.e., older students) with/at risk of EBD to deliver a number line board game intervention to kindergarten students at risk of mathematics disabilities. A multiple baseline design across participants was utilized to evaluate the following research questions: (a) What are the effects of a number line game delivered by a cross-age tutor with EBD on the mathematics performance of kindergarten students with mathematics difficulties? (b) Can students with EBD implement tutoring procedures with fidelity? (c) What are the effects of the cross-age tutoring training and implementation on the tutors’ classroom behaviors and risk-status for EBD? Tutoring sessions took place for 25–30 min, 3 times per week, over 10 weeks. Results suggest cross-age tutoring to be an effective and feasible model for improving mathematics performance of at-risk kindergarteners and, to a lesser extent, the behavioral performance of students with EBD.

Students With Emotional–Behavioral Disorders as Cross-Age Tutors: A Synthesis of the Literature

The purpose of this quantitative synthesis was to evaluate the effectiveness and related outcomes of the cross-age tutoring model when students with or at risk for emotional–behavioral disorders (EBD) serve as tutors. Research questions were posed to identify the shared and unique components (e.g., dosage, tutor training) of the cross-age tutoring model; the extent to which students with EBD can effectively serve as cross-age tutors (i.e., fidelity of implementation and tutees’ improvement); the extent to which the model was effective in promoting desired academic and/or social–emotional–behavioral outcomes for tutees and tutors with EBD; the generalization, maintenance, and social validity of the effects; and the overall methodological quality and rigor of the included studies. Findings showed common training and instructional components across interventions and that tutors with EBD can implement cross-age tutoring procedures with fidelity. The cross-age model was shown to be effective in promoting academic and social–behavioral skills for the tutees as well as the tutors. Evidence for effectiveness in improving self-concept and attitude of the tutor with EBD was inconsistent. Implications and future research considerations are discussed.

An evaluation of Crescent School vLearning – an online peer-tutoring program

Tutoring is often a useful supplement to traditional classroom teaching in Canada. Cross-age tutoring, which involves a tutor a few years older than a tutee, has been reported to be more effective than same-age tutoring, as it promotes responsibility, empowerment and academic performance. However, the current same-age classroom teaching may act as a barrier to cross-age tutoring because the latter requires plenty of coordination, preparation and organization. At Crescent School, an all-boys independent school in Toronto, Canada, a pilot online cross-age peer-tutoring program was launched in September 2014, named Crescent School vLearning. The purpose of this study was to formally assess the program, and quantitatively gauge its success. Thirty-six questions were randomly selected from the vLearning website, examined for response time and response quality as assessed by students and teachers. The fast response times as well as the high-quality of responses have resulted in the program gaining traction in the school. As vLearning continues to catch-on with students, the team of Upper School tutors will soon need to be expanded to accommodate the increasing volume of questions.

A pilot project of an online cross-age tutoring program: crescent school virtual learning (vLearning)

Traditional classroom teaching is the standard of education. However, there may be some students who feel uncomfortable approaching their teachers and may feel more at ease if they ask for assistance from their peers. There are two types of student-to-student tutoring methods that are supplements to classroom learning: peer tutoring between same-age students and cross-age tutoring between different-age children. Cross-age tutoring programs in which the tutor is 2–3 years older than the tutee have been reported to be more effective than those between same-age students in promoting student responsibility, empowerment and academic performance. A pilot online cross-age tutoring program was launched in September 2014 at Crescent School. A new website was designed, created and implemented with the permission and regular monitoring of the Student Services faculty for the online program – Crescent School Virtual Learning (vLearning). The program was well received and will undergo evaluation in the future.