In the article, the author analyzes the modern model of the phenomenon of a monument of history and culture. The author notes that, as carriers of social information, monuments are considered the most popular phenomena that implement the «memory» function in them. If we pay attention to the equivalents of the word «memory» in other languages, then there is no need for further argumentation for this view. Taking into account that the expression “monument of history and culture” itself has a special paradigm of analysis, there is an initial need to analyze the concept of «memory». The author analyzing the correlation of the concept of «abide» with the concepts of «monument», «monument» reveals the general aspects of this phenomenon. The purpose of the article is to attribute the monument of history and culture to the category of cultural heritage. The initial goal of the science of the study of monuments, which began its formation in the late 80s of the last century in post-Soviet countries, especially in Moscow and Leningrad, was initiated by scientists P. Boyarsky, A. Kulemzin, A. Dyachkov, etc., namely the theoretical the study of the scientific essence of this phenomenon. The author noted that since the second half of the last century, historical and cultural monuments have become the object of research in many sciences, such as philosophy, sociology, history, the study of art and culture, pedagogy, philology, natural science, etc.
Key words: abide, historical and cultural monument, cultural heritage, memory.
Аналізується сучасна модель феномена пам’ятка історії і культури. Автор зазначає, що як носії соціальної інформації пам’ятки вважаються найбільш популярними явищами, які реалізують у них функцію «пам’яті». Якщо звернути увагу на еквіваленти слова «пам’ять» в інших мовах, то немає необхідності в подальшій аргументації для цього погляду. Беручи до уваги, що саме слово «пам’ятка історії і культури» має особливу парадигму аналізу, існує необхідність аналізу поняття «пам’яті». Автор аналізуючи співвідношення поняття «Абиде» з поняттями «пам’ятник», «монумент» виявляє загальні аспекти цього явище.
Мета статті – відносити пам’ятку історії і культури до категорію культурної спадщини. Початкова мета науки про вивчення пам’яток почала своє становлення наприкінці 80-х роках минулого століття в пострадянських країнах, особливо в Москві та Ленінграді з ініціативи вчених П. Боярського, А. Кулезмін, А. Дьячков та ін.. Автор зауважив, що починаючи з другої половини минулого століття пам’ятки історії і культури стали об’єктом досліджень багатьох наук, зокрема таких як філософія, соціологія, історія мистецтва та культури, педагогіка, філологія, природознавство.
Ключові слова: Абиде, пам’ятка історії та культури, культурна спадщина, пам’ять.