У статті висвітлено методологічні та практичні засади вивчення онтогенезу соціального інтелекту. Складність вивчення даного соціально-психологічного феномену пов’язана із дотичністю його до багатьох явищ, які описують умови успішності соціальної взаємодії особистості. Проаналізовано наявні теоретичні підходи до визначення змісту та структури соціального інтелекту, до взаємозв’язку останнього з іншими видами інтелекту. Визначено, що дослідження соціального інтелекту молодших школярів слід здійснювати на основі розуміння останнього як здатності, що виникає на базі комплексу інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис, що зумовлюють прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретацію інформації і поведінки, готовність до соціальної взаємодії і прийняття рішень. Здійснене пілотажне емпіричне дослідження прогностичних можливостей дітей молодшого шкільного віку продемонструвало наявні позитивні кореляційні зв’язки між рівнем розвитку здатності до передбачення найбільш адекватного сценарію розвитку подій у соціальній ситуації та рівнем розвитку мовленнєвого досвіду. Найбільш тісний взаємозв’язок виявлено між рівнем розвитку здатності передбачати адекватну вербальну відповідь у ситуації комунікації та рівнем розвитку мовленнєвої компетентності та мовленнєвої діяльності дітей молодшого шкільного віку. Таким чином, були зроблені попередні висновки про наявність взаємозв’язку між мовленнєвим досвідом та прогностичним можливостями у складі соціального інтелекту дитини молодшого шкільного віку
The article outlines the methodological and practical principles of studying the ontogenesis of social intelligence. The complexity of studying this socio-psychological phenomenon is associated with its attractiveness to many phenomena that describe the conditions for the successful social interaction. The existing theoretical approaches to the definition of the content and structure of social intelligence, to the interrelationship of it with other types of intelligence are analyzed. It is determined that research of social intelligence of junior pupils should be carried out on the basis of the understanding of this kind of intelligencer as an ability that based on a complex of intellectual, personal, communicative and behavioral features. This complex predetermines the forecasting of the development of interpersonal situations, the interpretation of information and behavior, readiness for social interaction and decision-making. The research of the prognostic possibilities of primary school children demonstrated the positive correlation between the level of development of the ability to predict the most adequate scenario of the development of events in the social situation and the level of development of speech experience. The closest relationship is found between the level of development of the ability to provide an adequate verbal response in the context of communication and the level of development of speech competence and speech activity of children of junior school age. Thus, was done a conclusion about the existence of a relationship between speech experience and prognostic possibilities in the social intellect of a child of junior school age.
Elimination of echolalic responding to questions through the training of a generalized verbal response.